Затримка психічного розвитку (ЗПР) — це порушення, за якого розвиток дитини відбувається повільніше, ніж у більшості її однолітків. Найчастіше це стосується мовлення, мислення, уваги, пам’яті, емоцій та поведінки. У деяких дітей розвиток може тимчасово відставати від вікової норми, однак при стабільному збереженні таких ознак, які впливають на здатність до навчання й соціальної адаптації, йдеться саме про ЗПР.
Це явище становить виклик не лише для дитини, але й для її родини, яка повинна активно долучатися до процесу підтримки та корекції. Причини затримки можуть бути різноманітними, саме тому важливо мати цілісне розуміння факторів ризику. Своєчасна діагностика, індивідуальна корекційна програма, участь мультидисциплінарної команди фахівців (психолог, логопед, дефектолог, невролог) та активна підтримка батьків є ключовими умовами для подолання затримки або її пом’якшення.
Що таке ЗПР?
Це стан коли дитина розвивається повільніше, ніж її однолітки. Найчастіше це проявляється в затримці мовлення, мислення, уваги, пам’яті, емоційного розвитку та здатності навчатися.Це не хвороба, а особливість розвитку, яка потребує уваги, спостереження та допомоги фахівців. У частини дітей ЗПР виникає без серйозних порушень інтелекту — такий розвиток можна скоригувати. В інших випадках затримка пов’язана з тяжкими хворобами або ураженням мозку і потребує більш тривалої підтримки. Основні ознаки ЗПР можуть бути такими:
- дитина пізно починає говорити, має обмежений словниковий запас;
- плутає або неправильно вимовляє звуки;
- будує короткі або неправильні речення;
- має труднощі з розумінням інструкцій;
- швидко втомлюється, не може зосередитися;
- емоційно поводиться, як молодша дитина.
Чому виникає затримка психічного розвитку?
Діти з ЗПР швидко втомлюються, потребують повторення інструкції, не проявляють допитливості, мають проблеми з орієнтацією у просторі. Причини багатофакторні, можуть охоплювати соціальні, педагогічні та біологічні чинники. Їх розуміння являється важливим кроком у подоланні проблеми. Важливу роль грають родичі, звернення до професійних фахівців, які повинні правильно взаємодіяти між собою, створити оптимальні умови для розвитку малюка. Порушення проявляється на різних етапах дозрівання, наприклад, пренатальний період характеризується внутрішньоутробними інфекціями, натальний – родовими травмами, постнатальний – нервово-психічними розладами, черепно-мозковими травмами, складними захворюваннями тощо.
Біологічні причини
- патології під час пологів або в період вагітності;
- генетичні особливості;
- інфекційні та соматичні захворювання;
- ураження нервової системи.
Соціально-психологічні причини
- різноманітні психологічні травми;
- педагогічна занедбаність;
- неправильне виховання;
- неприйнятні життєві умови.
Педагогічні чинники
- неправильна організація або повна відсутність навчально-виховного процесу;
- надмірні або занадто низькі вимоги до малюка;
- повне ігнорування індивідуальних особливостей стосовно навчання.
Перші ознаки проблеми
ЗПР у дітей може проявлятися вже у ранньому віці. Варто звернути увагу, якщо малюк пізно почав тримати голівку, ходити, сидіти говорити. До характерних ознак також належить відставання від однолітків у різноманітних практичних навичках, таких як тримання ложки, взування, одягання. Якщо малюку складно спілкуватися з іншими, він не хоче гратися в командні ігри, нерішучий, агресивний, надмірно тривожний – це може свідчити про затримку психічного розвитку. У таких випадках рекомендується якомога раніше звернутися до фахівців. У віці 5–7 років діти із ЗПР часто мають труднощі в емоційно-вольовій сфері: їм складно зосередитися, довести завдання до кінця, вони швидко втомлюються, легко відволікаються, проявляють непосидючість.
Для таких дітей характерна перевага візуальної пам’яті над словесно-логічною, уповільнений темп мовлення, обмежений словниковий запас. Вони можуть говорити простими реченнями, неправильно будувати фрази, плутати звуки.
Які мовленнєві порушення можуть виникати при ЗПР?
Діагноз ЗПР викликає наступні порушення мовлення:
- перші фрази з’являються значно пізніше, ніж у більшості однолітків;
- словниковий запас обмежений — дитина вживає переважно прості, побутові слова;
- неправильне використання закінчень або взагалі ковтання;
- спотворена вимова звуків чи їх заміна на інші;
- складно переказати події, скласти зв’язане речення;
- малюк погано орієнтується у значенні слів, не розуміє абстрактні поняття;
- важке відтворення нових звуків;
- складно вивчити скоромовку чи вірш;
- мовлення занадто повільне або поспішне, може бути нечітким, уривчастим.
Без корекційної підтримки ці мовні особливості можуть ускладнити навчання в школі. Часто на їх основі розвиваються вторинні труднощі з читанням і письмом — дисграфія (порушення письма) та дислексія (порушення читання).
Діагностика та шляхи корекції ЗПР
Тільки кваліфікований спеціаліст здатен правильно провести діагностику та виявити причину виникнення даного порушення. Окрім цього він розробляє корекцію, що охоплює певний комплекс заходів. До найефективніших відноситься групова терапія, розвивальна робота з дефектологом та логопедом, індивідуальні нейропсихологічні заняття. Лікар також може прописати медикаменти, які треба приймати. Пам’ятайте, що вас чекає непростий та довгий процес, але завдяки фахівцям ви точно зможете допомогти дитині вести нормальне соціальне життя, наздогнати у розвитку ровесників.
Затримка психічного розвитку у дітей потребує від батьків терпіння та наполегливої праці. Необхідно дотримуватися усіх рекомендацій спеціаліста, виконувати домашні завдання. Своєчасне виявлення проблеми дає можливість уникнути серйозних ускладнень, стимулює запуск мовлення та значно підвищує шанси малюка на успішну соціалізацію в оточенні. Ми пропонуємо професійну підтримку і допомогу у вирішенні навіть найскладніших завдань, завжди готові йти назустріч і працювати разом заради добробуту вашої дитини.
